Курс гривны

НБУ на 22.08.2017

GBP
100
GBP
3276,87 -4,893
RUB
10
RUB
4,30 0,008
EUR
100
EUR
2992,37 -0,202
USD
100
USD
2544,32 -4,723
Источник: НБУ

История г.Ирпеня и пригорода - Станція Буча

Печать
PDF

Станція Буча

За часів Київської Русі територія на північний захід від Києва відома тим, що її населяли полянські і древлянські племена. У районі річки Ірпінь проходив кордон між володіннями цих двох сильних східнослов'янських племен. Прекрасні природні та кліматичні умови привертали увагу багатьох, щоб тут оселитись. У лісах водилася дичина, росли ягоди і гриби, а річки давали достатньо риби і служили зручним транспортним шляхом. Болота і просторі широкі ліси були надійним захистом від нападів численних племен-завойовників. Саме через ці землі з Х століття проходили торгові шляхи на Коростень і далі на захід і північний захід Європи. Наближеність цих місць до столиці Київської Русі - Києва - накладала свій історичний відбиток на їхню долю. У наступні роки, до самого кінця XVIII століття, ця територія була місцем нескінченних чвар, так як вона знаходилася під владою Речі Посполитої і по ній проходив кордон двох ворогуючих держав - Польщі та Росії. Тільки після чергового розподілу Речі Посполитої в 1793 році, коли кордон Росії перекинувся далеко на Захід і настав мир, ця частина Правобережної України стала активно заселятися.
Землі, на яких виникло селище Буча, в кінці XIX століття належали поміщикам Василеві та Володимирові Красовським, Саратовському, Пиховському, Соколовському, їх маєтки, а також найближчих сусідів складали площу: Красовських - 1522 десятини (головним чином гостомельських земель), Пиховського - 174 (Ворзель і округа), Саратовського - 120 (Яблунька), Соколовського - 239 (Яблунька), Чекмарьова - 459 (хутір Баланівка), Фузика - 67 (Яблунька). На їхніх землях місцеві селяни вирощували жито, пшеницю, ячмінь, просо, овес, гречку, овочі. А першими поселенцями на території сучасної Бучі, про яке є письмова згадка, було село Яблунька. Воно у 1630 році належало польському шляхтичеві Ю.Лясоті. Коли у 1900-му Київське статистичне управління опублікувало "Список населених місць Київської губернії", то селище Буча в ньому не згадувалося, хоча у 1897 році там уже стояв будинок Гната Лясовського - управителя господарством поміщика Сагатовського, а на луках і серед лісів виникали дачі заможних жителів Києва. Будинок Лясовського зберігся й донині і знаходиться по вулиці Водопровідна.
Станція БучаУ 1898-му розпочалося будівництво Києво-Ковельської залізниці, а два роки по тому біля залізничного мосту через річку Ірпінь виросло маленьке поселення, яке назвали Ірпінським роз'їздом. За декілька кілометрів від нього був побудований полустанок Буча. Селище розташувалося між притоками річок Ірпінь, Рокач і Буча, що і дало назву цій місцевості.
Коли була побудована залізниця, ціна на землю зросла і поміщики стали продавати її невеликими ділянками з виплатою в кредит: як приватним забудовникам, так і різним організаціям.
"При керівництві залізниці існувала каса взаємодопомоги. Правління каси придбало у поміщика Пиховського ділянку землі для своїх службовців, де вони і оселились", - згадує службовець залізниці - технік Абрамов.
Заселення селища йшло жваво і воно швидко розросталося. Прибуття першого потяга до Бучі було справжньою подією. Очевидці з особливою теплотою згадують, як люди зустрічали поїзд з Києва. Розкішна природа Бучі і цілюще повітря приваблювали сюди все нових і нових поселенців. Велику ділянку землі купив адвокат Неметті в подарунок своїй дружині - відомій актрисі М.Н.Інсаровій. Він перетворив її в райський куточок із садом, маленькими озерцями, залишки яких збереглися дотепер.
Педагог, критик, видатний український художник Микола Іванович Мурашко (1844-1909) теж жив у Бучі. Тут він створював свої прекрасні полотна пейзажів України, в одній з робіт відобразив озеро Соколовського. Зберігся сад, на території якого функціонує Бучанська школа-інтернат.
У селищі на той час діяли крохмально-паточний завод на хуторі Баланівка, два цегельні заводи, водяні млини, працювало кустарне підприємство Глазмана. Був магазин, клуб "Просвіта". Школи у селищі не було. Дітей із заможних сімей возили спецпотягом до Києва, а незаможні навчалися в Яблунській церковноприходській школі. Працювала амбулаторія - одна від Святошина до Тетерева. Приймав там фельдшер Левенталь.
Із селищем пов'язаний і період життя Михайла Булгакова. У 1900 році батько письменника, Опанас Іванович, уважно вивчив околиці Києва і зупинився на Бучі. Купив у поміщика Красовського дві десятини землі, збудував дачу, посадив сад, квітники. Під час громадянської війни життя сім'ї змінилося. Влітку, у зв'язку з матеріальною скрутою, половину дачі віддали під користування, а взимку 1918-го будинок згорів, не зберігся і сад. Але бучанці пам'ятають про Булгакова. У 1991-му, в день 100-річчя з дня народження, у Бучі на місці помешкання був відкритий пам'ятний знак Михайлові Булгакову по вулиці Артема 57. У 1913 році у селищі налічувалося близько 400 дворів на дев'яти вулицях.
Великою популярністю в Бучі і за її межами користувався проживаючий тут довгі роки лікар, професор-гідропат В.Б.Камінський (1871-1931). Його праця "Друг здоров'я" - рідкість у наш час. За його рецептами лікуються і нині. Японський професор Кацузо Ніні, складаючи основу своєї унікальної "системи здоров'я", відібрав 362 праці, у тому числі й книгу В.Б.Камінського. У 1904-му Є.0 Патон переїхав із Петербурга до Києва і купив заміську садибу в Бучі. До 70-х років сім'я проживала влітку тут. У 1980-му, за рішенням директора Інституту електрозварювання, дачу віддали для організації на її базі Будинку творчості Академії наук при інституті. З тих пір тут бувають учені і академіки. Своїм відмінним здоровим кліматом і красивою природою Буча привертає увагу і в наші дні. Тут розташовані дачі Нетко, Зої Гайдай, Ревуцького. На відпочинок у Бучу приїздили Оксана Петрусенко, Андрій Іванов, Натан Рахдін, Ірина Маслєннікова. У Лісовій Бучі проживала М.Заньковецька. Тут творили Максим Рильський, Володимир Сосюра, Олександр Корнійчук, Дмитро Луценко. Сьогодні Буча - це велике сучасне селище з багатоповерховими та приватними будинками. Школи, дитячі заклади, лікарні, магазини, підприємства, заклади культури і мистецтв, табори відпочинку, санаторії змальовують його сучасний портрет. Ірпінська Українська гімназія, яка розміщена в селищі, - єдина на регіон. Та найбільшою цінністю для Бучі є люди, котрі своєю працею в різних галузях і сферах роблять її багатою та красивою.

Интересная статья? Поделись ей с другими:

Комментарии  

 
# настюша саенко 12.02.2014 21:52
:eek: кошмар я про Ирпень столько не знаю :eek: 8)
Цитировать
 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Loading...
Кухарська сотня Приірпіння

Авторизация вход пользователей






Забыли логин/пароль?
Зарегистрироваться

Пользователи авторизованные пользователи

Ирпенский независимый сервер - История г.Ирпеня и пригорода - Станція Буча - Ирпень сайт - это новости Ирпеня, доска объявлений Ирпеня, работа в Ирпене, недвижимость Ирпеня, справка Ирпеня, карта города Ирпень и много полезной информации об Ирпене
Яндекс.Метрика
На отдых в Закарпатье весной привлекает его удивительная природа.
Настройка и установка спутниковых антенн в Ирпене и Буче.
Я хочу купить квартиру в Ирпене, недорого от застройщика.