Курс гривны

НБУ на 27.04.2017

GBP
100
GBP
3411,34 -3,878
RUB
10
RUB
4,72 -0,047
EUR
100
EUR
2896,33 -4,147
USD
100
USD
2658,89 -4,296
Источник: НБУ

История г.Ирпеня и пригорода - Історія селища Гостомель

Печать
PDF

Історія селища Гостомель

Селище міського типу Гостомель розташоване на вершині трикутника, утвореного річками Ірпінь та Буча, на рівнинній поверхні. Поблизу нього є поклади різних глин, торфу, вапняку. В давнину місцеві жителі добували тут болотну залізну руду, смолу, виробляли поташ. Клімат, як і по всій Київщині, помірно-кинтинентальний, м'який, з достатнім зволоженням. Середня річна температура становить +7,2°. Пересічна температура найтеплішого місяця (липня) +19,5°, а найхолоднішого (січня) -6°. Опадів випадає в середньому 500-600 мм за рік; найбільша їх кількість припадає на червень-липень. Осінь часто буває тепла й суха. Для літа характерна велика кількість сонячних днів і тривалий вегетаційний період. У цілому кліматичні умови сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур помірної зони, розвитку садівництва і городництва. На території краю нараховується близько 100 видів деревних і кущових порід. У лісі водяться білки, зайці, лисиці, козулі, дикі свині, їжаки, кроти, тхори, трапляються вовки. Птахів - понад 100 видів. Осоїда, канюку, сову, синицю та інших занесено до Червоної книги України.
Під час розкопок у 1956 році біля Гостомельського склозаводу археолог М.Євтропов виявив кераміку, вугілля, китки і напів земляне житло. Знахідка датується ХV-ХІ ст. до н.е. За переказами, Гостомель існує з дуже давніх часів і колись називався Остромир. Але перша письмова згадка про Гостомель датується 1494 роком. Тоді великий князь литовський Олександр відібрав гостомельський маєток від Сенька Володкевича і віддав його князю Івану Глинському. У 1614 році польський король Сигізмунд III надав Гостомелю магдебурзьке право, тобто на самоврядування і дозвіл проводити два ярмарки щороку. Під час національновизвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького, Гостомель стає козацьким сотенним містечком Київського полку. Гостомельська сотня у його складі брала участь у боях за визволення України. Наприкінці XVII ст. Гостомель переходить у володіння фастівського полковника Семена Палія. Він кілька разів приїжджав сюди. За його наказом було підвищено вали і поглиблено рови замку. Але незабаром військовий загін захопив містечко. При цьому жовніри перетворили його на пустелю.
У XVIII ст. навколо Гостомеля діяли гайдамацькі загони, а в 1758-му навіть захопили його.
З 1686-го по 1793 рік по річці Ірпінь проходив кордон між російськими і польськими володіннями в Україні. У цей час у Гостомелі знаходилася митниця.
У 1771-му в містечку було 52 будинки і дерев'яна церква. У 1831-му гостомельський маєток купив поміщик Фелікс Березовський. На околиці, яка називалася Кимеркою, він заснував шкіряний завод, а на Баланівці - винокурню з кам'яною крамницею, пивоварню та цукровий завод. За сприяння Березовського в містечку було утворене елементарне єврейське училище.
Жителі Гостомеля займалися переважно землеробством і тваринництвом. А також бортництвом. Коли в 1861 році було скасоване кріпосне право, частину землі продали селянам. Сільська громада зобов'язана була щороку виплачувати за неї 1500 крб. 23 коп. Гроші для викупу землі селяни заробляли, працюючи в поміщицькому маєтку та на підприємствах.
У 1866-му Гостомель стає волосним центром. На початку 70-х років XIX ст. М.В.Лисенко записав тут цикл весільних пісень, що є класичним зразком цього жанру. У цей період Гостомель мав 143 двори, жителів - 1203, з них 544 - селян, 546 - міщан, решта - дворяни, військові та духовенство.
На поміщицьких підприємствах та на заснованому в 1874 році київським купцем І гільдії М.Гребонсом смоловарному заводі була зайнята незначна кількість жителів. Інші займалися переважно хліборобством, ремеслами, випадковими заробітками, торгівлею. Гостомельці везли на київські ринки продукти сільськогосподарського виробництва і ремесла. Найбідніша частина відправлялася на заробітки до Києва. У 1885-му кількість жителів Гостомеля складала 768 чоловік, а в 1897 - 1115, основну частину якої становили жінки. У 1900 році у Гостомелі налічувалося 3563 жителі, а фактично проживало лише 2184. У містечку в цей час нараховувалося 12 крамниць, один великий магазин, водяний млин, дві кузні, два питейні заклади.
У 1906-му за рахунок земства при Гостомельському двокласному училищі були відкриті вечірні класи для дорослих, в яких навчалися близько 40 чоловік та жінок.
Але з початком Першої світової війни в 1914 році економічний розвиток містечка зупинився.
9 травня 1917-го на майдані, там, де нині споруджено меморіал на честь загиблих воїнів в роки Великої Вітчизняної, відбувся мітинг під гаслами: "Геть війну!", "Землю селянам!".
17 лютого 1919 року 1-й кавалерійський полк 1-ї Української радянської дивізії завдав поразки гарнізону війська Української Народної Республіки в Гостомелі. У квітні 1919-го Гостомельську волость захопили антибільшовицькі селянські повстанці. Але вже в травні більшовикам вдалося придушити заворушення на селі.
Восени 1919 року на території Гостомеля почалися бойові дії більшовиків з денікінцями. 16 жовтня червоноармійці 517-го полку 5-ї стрілецької дивізії 12-ї армії зайняли його. 13 червня 1920-го 25-та Чапаєвська і 7-ма дивізії вигнали з містечка польські війська.
Під час громадянської війни і на початку 20-х років поблизу Гостомеля проти більшовиків боролися українські партизанські загони. Одним з них командував отаман Орлик (Федір Дмитрович Артеменко). У 1922-му більшовикам удалося розгромити український партизанський рух.
16 липня 1923 року розпочалося виробництво на Гостомельському скляному заводі. На ньому тоді працювало 300 робітників. Було відновлено крохмальний завод у Баланівці. Умови праці на цих підприємствах були тяжкі.
На початку 20-х у Гостомелі створюються сільськогосподарські кооперативні об'єднання, артілі і товариства. Комнезами намагалися на націоналізованих землях з вилученим реманентом створювати сільськогосподарські колективи, які складалися пере важно з бідноти та наймитів. Але процес цей був складний.
Кооперативи Гостомеля переживали кризу за відсутністю обігових коштів. Краще становище було в тих з них, які займалися збутом сільськогосподарської продукції. На їх кошти в Гостомелі відкривалися хлібопекарні, був побудований паровий млин, відкриті прокатні пункти. Шість товариств займалися збутом молока.
Найбільшим кооперативним об'єднанням в Гостомелі було єдине споживче товариство (ЄСТ), засноване ще 13 квітня 1921-го. Завдяки постійним значним кредитам шефів - Київського СОРОБКООПу, воно було спроможне протягом багатьох років проводити великомасштабні торговельно-економічні операції. Гостомельське ЄСТ об'єднало 449 пайовиків, з яких 264 були селянами, а решта - робітники та службовці. Воно постачало населенню свого району продукти і товари широкого споживання та домашнього вжитку, а також матеріали й реманент, необхідні в промислі та господарстві, заготовляло шляхом обміну й закупівлі продукти як сільськогосподарського, так і фабрично-заводського, ремісницького виготовлення для задоволення потреб населення. Великий внесок зробило ЄСТ в організацію щорічних ярмарків, які проводились у Гостомелі на Покрову.
Характерна ознака 20-х роти - навчання. Вчилися читати й писати дорослі люди. У Гостомелі діяло 18 пунктів ліквідації неписьменності, було організовано товариство "Геть неписьменність". У містечку було відкрито лікарню на 10 ліжок з амбулаторним прийомом та амбулаторію Радмеду при скляному заводі. Була налагоджена робота пошти, телеграфу, проводилася лінія телефонного зв'язку. При райсільбудинку почала працювати бібліотека. Відкрили школу на 300 учнів. У 1926 році в Гостомелі були встановлені два великих і чотири малих радіоприймачі.
У 1929-му на землях Баланівки була створена сільськогосподарська комуна ім. Г.І.Петровського. Вона об'єднала 20 родин, мала 167 га землі, сім коней і 42 голови великої рогатої худоби. Однак "не мала наймитсько-бідняцького ярма", а також "органічного зв'язку з сільрадою". Комуна ім. Петровського об'єднувала міцні господарства, а тому викликала незадоволення у органів влади. Соціалістична перебудова сільського господарства вимагала створення нового сільгоспколективу, який зміг би розчинити у бідняцькій масі вже діючий міцний колектив, тим самим підкоривши до механізму командно-адміністративної системи. У 1930 році на базі комуни їм. Петровського було створено товариство спільної обробки землі їм. ОДПУ. Потім воно було реорганізоване в колгосп їм 13-ї річниці Жовтня. Головою став робітник Куницький. Колгосп об'єднав 300 бідняцьких господарств. Було усуспільнено 685 га орної землі та 98 голів худоби. Примусова колективізація призвела до голодомору.
У 1936 році Покровська церква в Гостомелі була перетворена на клуб. Не минули містечко і масові репресії. З початком Великої Вітчизняної війни населення Гостомеля будувало оборонні укріплення біля Мощунського лісу. Оборону на річці Ірпінь поблизу містечка тримали 171 і 206 дивізії, 3-тя повітряно-десаитна бригада Червоної Армії. В боях брало участь також місцеве населення. Але 19 серпня 1941 року Гостомель був окупований німецько-фашистськими військами.
Загарбники ввели 12 видів податків: "за визволення", на людину, на корову, на собаку і таке інше. За період тимчасової окупації в Гостомелі був закатований 31 чоловік, спалено 60 житлових будинків. Фашисти вивезли на примусові роботи до Німеччини 115 юнаків і дівчат, зруйнували господарчі будівлі колгоспу, школу і бібліотеку. Загальна сума збитків жителів містечка від окупантів становила 7 мільйонів 711 тисяч 793 карбованці за довоєнними цінами.
В окупованому Гостомелі діяло антифашистське підпілля, активними бійцями якого були Г.П. Красноштан, А.П. Смирнов, М.П. Коякова, С.І. Шульга, М.П. Шульга, О.С. Соболь, А.А. Бразін, а також А.Є. Забарило і Б.П.Забарило, які загинули від рук ворога Члени організації підтримували зв'язок з партизанським загоном, що діяв у Луб'янському лісі (збирали і передавали зброю, поповнювали його ряди), розповсюджували листівки. Разом з партизанами вони розгромили поліцейську дільницю, підірвали міст через річку Ірпінь біля села Мостище.
Під час визволення Києва в районі Гостомеля відбувалися запеклі бої. Населений пункт двічі переходив з рук у руки. Вперше Гостомель був визволений 13 жовтня 1943 року о другій годині ночі. Але 14 жовтня о восьмій ранку він знову був захоплений ворогом. 5 листопада 1943-го полки 74-ї стрілецької дивізії визволили село Мостище 109 стрілецький полк цієї дивізії, долаючи вогневий опір противника і його мінні перешкоди, на 12-ту годину 6 листопада 1943 року визволив Гостомель від німецько-фашистських загарбників. Понад 500 жителів Гостомеля воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни. 197 з них віддали життя за визволення Батьківщини.

Интересная статья? Поделись ей с другими:

Комментарии  

 
# настюша саенко 12.02.2014 21:52
:eek: кошмар я про Ирпень столько не знаю :eek: 8)
Цитировать
 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Loading...
Кухарська сотня Приірпіння

Авторизация вход пользователей






Забыли логин/пароль?
Зарегистрироваться

Пользователи авторизованные пользователи

Ирпенский независимый сервер - История г.Ирпеня и пригорода - Історія селища Гостомель - Ирпень сайт - это новости Ирпеня, доска объявлений Ирпеня, работа в Ирпене, недвижимость Ирпеня, справка Ирпеня, карта города Ирпень и много полезной информации об Ирпене
Яндекс.Метрика
На отдых в Закарпатье весной привлекает его удивительная природа.
Настройка и установка спутниковых антенн в Ирпене и Буче.
Я хочу купить квартиру в Ирпене, недорого от застройщика.