Між трагедією та героїзмом

Печать
PDF
IMG 3602В Україні немає жодної родини, котру б не зачепила неоголошена війна на Донбасі. Хтось зазнав непоправних втрат, поховавши батька чи сина, інші стали активістами волонтерського руху, або підтримували армію своїми коштами.

Без спільного опору ми б не зупинили цієї підступної агресії нашого, так званого, старшого брата, котрий всю історію займався завоюванням. Про ці події, пов’язані з трагедією та героїзмом, розповідають експозиції Національного військово-історичного музею України. Нещодавно там відкрилася виставка, присвячена героїзму воїнів Збройних сил, добровольчих загонів та загонів іноземних легіонів у зоні проведення АТО. На виставці побував один із активістів молодіжного й патріотичного руху Приірпіння Сергій Гачков. Наш кореспондент зустрівся з ним, попрохавши розповісти про дорогий кожному серцю музей, який є своєрідним блокпостом, за котрий не пройшов ворог.

Танк знятий з постаменту донецькими терористами тепер у Києві.

— За рік, що минув,— розповідає Сергій,— музеєм була зібрана унікальна колекція різноманітних експонатів, пов`язаних з війною на Донбасі. Передусім тут багато понівечених речей військового спорядження та побутового вжитку, документів та матеріалів, зібраних на полях боїв. В експозиції також представлені практично всі зразки артилерійських боєприпасів, які використовувались проти українських військ, предмети спорядження збройних сил Російської Федерації та незаконних сепаратистських угрупувань, особисті речі живих героїв та загиблих. Спеціально до відкриття експозиції київські моделісти створили макет донецького аеропорту у масштабі 1:72 під час бойових дій, апогей котрих відбувся в січні 2015 року.Серед кількох тисяч експонатів можна особливо виділити: танк ІС-3, що у червні 2014 р. сепаратисти зняли з постаменту у місті Костянтинівка та використовували під час нападу на український блокпост. Тепер танк знаходиться поруч із входом до музею. Ракети з реактивних систем залпового вогню «Смерч», якими з російської території 3-го вересня 2014 року було розстріляно розташування 27-го артилерійського полку ЗСУ (м.Суми). Нині одна з цих ракет встановлена навпроти центрального входу до нашого музею. Величезну колекції артефактів з так званого «Зеленого коридору» (Іловайського котла): крило та автомобільний номер батальйону «Дніпро-1»; каски, рештки зброї, особисті документи з місця загибелі підрозділів 93-ї механізованої бригади; зразки протитанкової зброї, якими було розстріляно ротно-тактичну групу 92-ї механізованої бригади; зразки оборонного спорядження, рація особисті речі бійців батальйону «Донбас» та 3-го полку спецназу з с. Червоносільське, і так далі.

—Сергію, що відчуваєш, коли розглядаєш речі з поля бою.

—Особливе хвилювання й гордість за наших воїнів, а ще запитуєш себе: чи зміг би вистояти на цьому рубежі?

—Ти був на відкритті виставки, що відбулася 20 травня. Що можеш розповісти про неї?

—У відкритті виставки взяли участь заступник міністра оборони України – керівник апарату Петро Мехед, виконувач обовязки командира Національної гвардії Микола Балан, екс-керівник зовнішньої розвідки Служби безпеки України Микола Маломуж, директор Музею Владислав Таранець, командування Київського гарнізону, курсанти, ліцеїсти, священнослужителі Української Православної церкви Київського Патріархату. Серед присутніх було і командування грузинського легіону, який воює проти сепаратистів та російських найманців на Сході України, представники Ірпінської регіональної спілки ветеранів Афганістану, учасники АТО, дружина загиблого комбата Олена Гуменюк, вдова Ельгара Багірова Татьяна разом з донькою, рідні й близькі воїнів, що. віддали своє життя за Україну. Виставку відвідав також керівник Центру з обміну військовополоненими, генерал Володимир Рубан.

І один в полі воїн, або Володимир Рубан йде наперекір відомому прислів’ю

—Про що розповідав цей відважний генерал, який на сьогодні є головним переговориником з обміну полонених, якому присуджена спеціальна премія "Людина року-2014" - "За мужність і патріотизм".

—У цьому сенсі пригадалося давнє прислів’я, що один в полі не воїн. Володимир Рубан довів протилежне, що й один воїн здатний схилити на свій бік цілу армію, адже саме йому вдалося організувати центр по визволенню наших полонених й щоразу переконувати ворога про цю необхідність, та ще й так, що навіть такий лютий сепаратист, як Бес (Безлер) висловив повагу з приводу його мужності та вмінню переконувати.

—Володимр Рубан не повідомляв, скільки йому вдалося визволити наших полонених?

—Сказав, що рахували визволених до першої сотні, а далі збилися з ліку.

—Що ще запам’яталося з його розповіді.

—Його зауваження, що головне під час переговорів, багато слухати, а мало говорити. Погодьтеся, це життєва мудрість під час улагодження будь-якого конфлікту.

—Дякую за бесіду.
Интересная статья? Поделись ей с другими:

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Loading...
Кухарська сотня Приірпіння

Авторизация вход пользователей






Забыли логин/пароль?
Зарегистрироваться

Пользователи авторизованные пользователи

Нет
Ирпенский независимый сервер - Між трагедією та героїзмом - Ирпень сайт - это новости Ирпеня, доска объявлений Ирпеня, работа в Ирпене, недвижимость Ирпеня, справка Ирпеня, карта города Ирпень и много полезной информации об Ирпене
Яндекс.Метрика
Цены самые конкурентные во всем Закарпатье.
Настройка и установка спутниковых антенн в Ирпене и Буче.
Показать все дома новостройки Ирпень.