Трудитися і не шкодувати на це час - запорука успіху!

Печать
PDF
a0f1c7a7933f573bbd12781d944ba588Павло Володимирович Пашко є автором багатьох наукових доробок, а також книжок, за якими навчаються студенти профільних вузів. Тому бажання балотуватися на посаду ректора університету для нього є цілком логічним.

Сьогодні irpin.in.ua представляє читачам інтерв'ю, записане за підсумками нашої з Павлом Володимировичем розмови.

- Павле Володимировичу, перш за все, хотілося б з Вами познайомитись. Розкажіть, будь ласка, про себе, про Ваше кар’єрне зростання та досвід роботи.

- Я про себе вже стільки розповідав, що напевно це вже не дуже цікаво.
 
Почну з того, що я служив в армії. Закінчив військове училище з золотою медаллю. Мене залишили в училищі, в якому прослужив майже 20 років від рядового до полковника і закінчив старшим науковим співробітником, кандидатом наук наукової лабораторії. Тобто я вузівський військовий працівник. Коли ракетні війська стратегічного призначення України ліквідували, ВНЗ почали також ліквідовувати. І ми всі стали шукати роботу.

Я пішов шляхом громадської діяльності, кілька разів керував виборчими штабами, став депутатом районної ради по «мажоритарці» і мене обрали заступником голови районної ради. Іншими словами, з армії відрядили і я перейшов на мерську роботу.

Школи, лікарні, вулиці, дахи, каналізація, санепідемстанція та багато іншого… Пропрацював там майже 4 роки, обравшись після цього ще раз по «мажоритарці» депутатом (в одному і тому ж окрузі). При цьому, перший раз у мене було до 70% «За». Вдруге, тоді я вже був начальником митниці, було 60%, що все одно є гарним результатом. 

У цей момент, не тільки в місті, а й в країні почали реорганізовувати митну службу, і мені запропонували посаду більш високого рівня, ніж у мене була. Я став начальником регіональної митниці, яка охоплювала 2 області: Сумську і Харківську. Пробув на посаді майже 4 роки, до 2000 року. Потім по ротації перевели до Дніпропетровська, дніпропетровці подивилися, що я нормальна людина і «не стали заперечувати», що мене переведуть до Києва. Мене перевели в Київ заступником голови митної служби. Там я пробув пару років, потім півтора роки був заступником директора податкової та митної політики Міністерства фінансів. Там став розбиратися - що таке митна політика, її частини, мета, підсумкові завдання і з'ясувалося, що у нас нічого цього немає. Почав розробляти, і все це «вилилося» в дисертацію «Організаційні механізми забезпечення митної безпеки країни». Митна безпека стала моїм «коником». І коли я захищав дисертацію у Львові в НАНівському інституті, то вчена рада визнала це новим науковим напрямком. Тому, свої праці я «вставляв» у різні нормативні документи, в тому числі і в Митний кодекс України. І тепер головний закон митниці країни визначає кінцеву мету митної політики - митну безпеку, митні інтереси країни, що це таке і т.д. 

Я був першим автором всього цього розділу, а зараз за мною пішов уже цілий цикл дисертацій за цим напрямком. Я залишився як засновник в цій царині, бо цим ніхто більше не займався. І лекції які я читаю, і на які мене запрошують в університети, як раз з цього напрямку. В НУДПСУ мене запросили читати лекції задовго до виборів, і тоді я навіть не припускав, що буду подавати документи на посаду ректора.

Після Мінфіну, в 2005 році, на хвилі Помаранчевої революції, я знову повернувся в Державну митну службу України і знову став заступником голови, пробув на цій посаді ще 7 років. За цей час помінялись багато голів, а із заступників залишався я один. Чому? Тому що в мене був дуже специфічний напрямок - «Стратегія розвитку митної справи, інформаційні технології митної справи, навчання і наука митної справи». А все що було пов'язано в роботі з організацією процесу, фінансами, податками - змінювався голова - змінювався і заступник.

Ця стратегія розвитку завжди була. Ось нею я і займався доти, поки при панові Януковичі, кількість заступників не скоротили. Тоді всіх технічних працівників прибрали, лишили кого потрібно було залишити. Я став директором IT-ішного департаменту, на чому успішно і закінчив роботу в 2013 році, коли нас об'єднали з податковою службою. Тоді нас реально не об'єднали, а поглинули.

У 2014 році я став директором Департаменту розвитку митної справи. Цим напрямком я і до цього займався. Всі концепції останніх десяти років, я був керівником робочої групи з написання митного кодексу, тобто координував роботу. І паралельно весь час читав лекції і писав книги. Я є незмінним організатором та автором серії книг «Митна справа в Україні».

Рік тому, університет запросив мене читати лекції з курсу «Митна справа» і з осені я почав читати тут лекції. А тут оголосили конкурс. Моєї кваліфікації та адміністративного досвіду достатньо, щоб висувати свою кандидатуру. Адже можна бути хорошим вченим, але поганим організатором. Можна бути гарним організатором, але поганим ученим. А посада ректора об'єднує в собі ці якості.

Я подав свої документи на конкурс, в результаті чого почалася конкурентна боротьба, в ході якої з'ясувалося, що я і «член сім'ї Януковича», і що потрапляю під люстрацію, і що нахабно спілкуюся з народом в Фейсбуці, агресивно ходжу по кабінетах і по кафедрам, розповідаючи про себе.

Під люстрацію потрапляють люди, які працювали в держорганах з 2010 по 2014 рр. Коли існувала окремо митна і податкова служби, це були держоргани, які реалізовують митну та податкову політику. А формувало митну політику на той час Міністерство фінансів, коли ці два органи злилися, то Міндоходів і зборів стало держорганом, який формує і реалізує митну політику. І в Законі про люстрацію написано, що під люстрацію потрапляють чиновники, які працювали в органах, які формують і реалізують митну політику. А я в цей час був заступником начальника Управління організації митного контролю і не потрапляю ні по яким категоріям під люстрацію. А те, що я обіймав посади в органі, який реалізує митну політику, так його в Законі про люстрацію не прописано. Тому в рамках нинішнього законодавства я не потрапляю під люстрацію, от і все.

Я 15 років займаюся стратегією розвитку, якою ніхто не хоче займатися, бо це специфічний напрямок. І до тих пір, поки не наступить пенсійний вік, займався б цією справою, бо конкурентів на цьому полі у мене немає. Я на всю Службу один доктор наук і професор. Тому й читати нікому цей напрямок, я його автор, тому мене сюди і запросили. Ось коротко про себе, і кілька відповідей на ті питання, які часто задають.

- Відомо, що багато разів вибори ректора переносили. Що було причиною таких дій? І коли плануються вибори?

- Існує Закон України про вищу освіту, в ньому написано, що Кабінет Міністрів встановлює порядок виборів ректора. Вибори проводяться відповідно до Закону та Статуту. Статут університету на момент оголошення виборів був старим і не відповідав Закону. Коли вже оголосили вибори - почали вносити зміни в Статут, а це вже не правильно. І знову не внесли необхідні зміни. І кандидати висловили законну скаргу: «Чому ми проводимо вибори не у відповідності з існуючим Законом?». Тому що, декому хотілося зробити швидко, нишком і без конкурентів. Але, Держава, в особі голови Фіскальної служби України розглянула, потім раз перенесла, зробила зауваження, другий раз перенесла вибори, але зауваження не були усунені. Такі юристи... це чиста підстава голови Служби. Тобто вони йому розповідають, що можна, а в Законі написано інше. «Давайте ще трохи перенесемо» - і знову з порушеннями. Поки голова не сказав: «Вийде Постанова Кабміну, ось тоді і проведемо вибори». Так що тепер ми чекаємо, коли буде Постанова КМУ «Про порядок виборів ректора».

- Чи плануєте Ви в майбутноьому займатися політичною діяльністю в Ірпінському регіоні?

- Я два рази був депутатом районної ради по «мажоритарці», двічі депутатом Київради, можу сказати, це не політична діяльність, а скоріше господарська. Політична діяльність - це Верховна Рада, а депутати місцевих рад, вони звичайно борються за владу, але за великим рахунком, повинні займатися дорогами, комунальним господарством та ін. 

- Це питання в мене виникло, бо П. Мельник, все хотів контролювати. І він намагався контролювати місцеву владу.

- Я не хочу нікого контролювати! В мене інша робота і вона цікава, мені цього цілком достатньо. Ректор Ірпінського університету за посадою зобов'язаний контактувати з усією міською владою. Тому що студенти тут живуть, ми частина інфраструктури, інфраструктура на нас працює. У будь-якому ВНЗ існують свої нюанси, котрі вирішуються спільно з міською владою. І тому будь-які суспільні течії відкладають свій відбиток і на університет. Мені потрібно розуміти, щоб тут не влаштувалася «політична бійка», бо моя мета - навчання.

Я колись прочитав і цією фразою користуюся: «Коли ви хочете зрозуміти ставлення політика до того що він говорить, слухайте як він називає Україну: «у них в Україні», «тут в Україні», «у нас, в Україні», «у мене в Україні». Можна стояти з прапорами і стрічками - але це не буде борець за своє. Це «у них в країні» жити неможливо. Ось коли «у нашій країні» - це вже щось спільне. А коли скаже «у мене в Україні» - потрібно йти за таким. Я повинен вчити дітей, щоб вони вважали «у мене в Україні», а не «в цій країні жити неможливо», і тоді вже за неї боролися. Я вчив і розповідав це, коли у своєму ВНЗ працював, коли створював музеї, художні галереї присвячені митній тематиці та інше в митній службі. Історія вчить.

- І наближаючись до завершення нашої розмови, скажіть, будь ласка, як Ви вважаєте, що таке успіх? Що потрібно молодій людині, щоб стати успішною сьогодні?

- У мене був випадок, одна мама випускника, приходить і скаржиться: «Ось мій син до дев'ятої вечора сидить на роботі, на нього все звалюють через місяць після того як він вступив на роботу». Я відповідаю, що сам багато років поспіль проводив допізна час на роботі, але в результаті став генералом. Тобто потрібно безперервно працювати. Через якийсь час, запитую: «Як ваш син? - Сидить удома, звільнився. Не можна ж так працювати до дев'ятої вечора!». Ось це приклад того, що успішною людина не буде. Успіх - це завжди праця. Також, успіх - це завжди ініціатива. Більше того, ініціативу потрібно реалізовувати самому. Класичний приклад - хто ініціативу проявив, той її і реалізовує. Тому маса людей намагаються ініціативу не проявляти, бо тобі ж її і доручать. Ось вони і не будуть успішними. Трудитися і не шкодувати на це час - запорука успіху!

Спілкувалася Вікторія Коваль
Интересная статья? Поделись ей с другими:

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Loading...
Кухарська сотня Приірпіння

Авторизация вход пользователей






Забыли логин/пароль?
Зарегистрироваться

Пользователи авторизованные пользователи

Нет
Ирпенский независимый сервер - Трудитися і не шкодувати на це час - запорука успіху! - Ирпень сайт - это новости Ирпеня, доска объявлений Ирпеня, работа в Ирпене, недвижимость Ирпеня, справка Ирпеня, карта города Ирпень и много полезной информации об Ирпене
Яндекс.Метрика
Цены самые конкурентные во всем Закарпатье.
Настройка и установка спутниковых антенн в Ирпене и Буче.
Показать все дома новостройки Ирпень.