У 1943-му підлітки врятували Ворзель від спалення

Печать
PDF
464197 1 w 300Улітку 1941-го Вікторові Нацевичу з Ворзеля під Києвом не було й 14. Він навчався в школі, жив із матір'ю, старшою сестрою та вітчимом. 22 серпня німці підійшли до селища. У жовтні підліток створив підпільну групу зі своїх товаришів.

Окупаційна влада оголосила, що всі мають здати радіоприлади й деталі до них. На облік узяли тих, хто викладав фізику, радіосправу. Хлопці про око здали кілька радіодеталей. І потай склали радіоприймач — один із них до війни відвідував гурток. Отримавши перше повідомлення Радінформбюро, випустили листівку. Розповіли, що Червону армію не розгромлено, як казали німці. Пізніше листівки починали так: "Український народе! Дорогі брати і сестри...".

Восени 1943-го до Києва наближався фронт. У район Ворзеля прибули власівці. Готувалася "зачистка" території: вранці 5 листопада все збиралися спалити — будівлі, дерева. Нацевич зібрав зо 20 хлопців — усім було від 13 до 19 років. Засідку зробили в ліску на підході. Удосвіта загін із двох сотень власівців рушив колоною на Ворзель. Коли ввійшли в лісок, їх зустрів шквал вогню: хлопці мали німецькі станкові кулемети, пару "максимів", гвинтівки. У цей час у небі з'явилися два радянські літаки-розвідники. Льотчики побачили, як із лісу вискакують військові в якійсь незрозумілій формі, й обстріляли їх. Тим часом наспіла допомога з Київського партизанського загону. Уціліли лише семеро карателів. Усі хлопці лишилися живі.
Німці, почувши кулеметні черги, вибухи гранат і побачивши радянські літаки, подумали, що почався прорив. У паніці тікали центральною вулицею Ворзеля, дехто навіть у кальсонах. Наступного дня радянські війська зайняли місто без жодного опору.

— Коли прийшли наші, Віктор став командиром винищувального батальйону НКВС, — розповідав 80-річний Володимир Терехов, колишній підпільник із групи Нацевича. — Ловили дезертирів і шпигунів, боролися із самогоноварінням. Уночі чергували, вдень ходили до школи.

Віктор Нацевич закінчив технікум, працював слідчим, юристом, завідував кадрами в Міністерстві житлово-комунального господарства. Жив у Києві.

— Коли Вітя вийшов на пенсію, працював сторожем, купив хату в селі, робив табуретки. Помер на початку 1980-х.

Автор: Олександр ГУНЬКО
 
Интересная статья? Поделись ей с другими:

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Loading...
Кухарська сотня Приірпіння

Авторизация вход пользователей






Забыли логин/пароль?
Зарегистрироваться

Пользователи авторизованные пользователи

Ирпенский независимый сервер - У 1943-му підлітки врятували Ворзель від спалення - Ирпень сайт - это новости Ирпеня, доска объявлений Ирпеня, работа в Ирпене, недвижимость Ирпеня, справка Ирпеня, карта города Ирпень и много полезной информации об Ирпене
Яндекс.Метрика